Віктор ОСАДЧИЙ

Сайт ОСАДЧОГО

Віктор Осадчий

Адрес: Україна Сумська область м.Буринь вул.121 Стрілецької Дивізії буд23/1


Телефон: +80662402507

E-mail: vo271@ukr.net

 

 

 

   

ГУДИЛО

Віршований роман

  

***   ***   ***

Почну писати, бо серденько мліє

І мої рими сохнуть без письма.

Почну, бо навчений письму.

Бо вмію.

Почну, бо в мене іншого нема.

 

Бо жде папір, чорнило висихає.

Часу до біса…

Це мені  з руки.

Почну. Хоч совість в Спілку не пускає,

Бо там немає грóшей на вінки…

 

Почну писати… хай терплять маститі,

Нехай сміються з віршів козака…

Їм не діждатись ні за що на світі,

Щоб кинути в труну мою вінка.

 

Почну. Хоча ще й досі сумніваюсь,

Чи вистачить наснаги і ума.

Бажання ж недостатньо… Я й караюсь,

Бо впевненості, вибачте, нема!

 

Хапаючись спонтанно за папера

І гарячково гострячи перо,

Я знаю, що замахуюсь на еру,

А це завжди бува не на добро.

 

Але ж душа бажає й дум багато

Про українську долю й давнину…

  

              @

…Звиняйте, люди.

Хочеться почати…

І я почну.

І я таки почну!

 


   

П Р О Л О Г 

Якщо комусь удасться у пітьмі

Хоча б маленьку правду відшукати,

Не варт її до себе наближати,

Бо ухопить захочеться її.

 

А ухопивши правду за дрантя,

Спокуса виникне утримати те диво…

А втримати нічого неможливо

Впродовж цього короткого життя.

 

Якби у цім строкатому житті

Було хоч щось ясне і зрозуміле,

Ми б Господа про поміч не просили,

Відшукуючи праведні путі.

 

Ми бачили б одну-єдину путь

І шлях, і стежку, і поріг, і межу –

Всевишнім впорядковану мережу,

З якої неможливо повернуть.

 

Ми бачили б оту незриму грань,

Що відділяє радість від скорботи,

Розпусту й бруд – від чистоти і цноти,

А лінну насолоду – від страждань.

 

Ми бачили б, як грань та повсякчас

Поєднує із відданістю зраду,

А з ситою брехнею –  щиру правду

Без витівок, без лоску, без прикрас.

 

Ми б знали, як прямує білий світ –

По колу, по прямій, чи по спіралі.

Ми б знали що і як робити далі

Впродовж майбутніх невідомих літ.

Ми знали б, як любити слід себе

І як служити зболеній Вітчизні,

Як об’єднати абсолютно  різних,

Як  прихиляти небо голубе.

 

Ми вміли б у свої короткі дні

Леліяти прапрадідівську віру

І досягати злагоди та миру,

І відділяти правду від брехні.

 

Бо нас по цій землі ведуть чуття

І душі поражає їх страхіття,

Всі брехні перетворюючи в сміття

І створюючи правди зі сміття.

 

Суть всіх понять заплутали віки,

Перетрусили сіллю однією,

Бо часто правда може буть брехнею

І  часто може бути навпаки!

 

У правди і брехні – єдина суть.

Так є і буде, і було так завжди:

Брехня по суті – це і є та правда,

Яку людині хочеться почуть!

 

І хто в житті був вічним шукачем

Примарних правд і надхимерних істин,

Хто проміняв домашню тиху пристань

На шторм життя, на бурі і на щем,

 

Хто не жалів в дорозі підошов,

Хто, плутаючи боязнь і сміливість,

Шукав у світі правду й справедливість –

Той, врешті-решт, нічого не знайшов!...

 

Дарма шукати правду на землі!

Тому ж, хто правду зможе відшукати –

Не слід до себе близько підпускати,

Бо ухопить захочеться її,

 

А, ухопивши правду за дрантя,

Спокуса виникне утримати те диво…

Та втримати нічого неможливо –

І в цьому суть трагедії життя.

 

 


     

*     *     *

 

Оце почав…

А що робити далі?

 

…І думається кволому мені,

Що у оцім писанні-причандаллі,

Що у оцих і в правді, і в брехні

Нема нічого, окрім маячні.

 

Яка брехня та правда?

Хто те знає?

І де та грань?  І де той згин межі,

В якому все з’являється й зникає,

І булькає, мов тісто у діжі?

 

Яка любов?  Яка до біса віра?

Яка Вітчизна? Господи, прости!

Нема ні вил, ні лома, ні сокири,

Нема дороги, куражу й мети…

 

Які витки?  Які там ще спіралі?

До біса помисли і роздуми нудні!...

 

…Та я почав!

А що робити далі –

Не відається кволому мені…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© vik-osad4ij

Сделать бесплатный сайт с uCoz