Віктор ОСАДЧИЙСайт ОСАДЧОГОВіктор ОсадчийАдрес: Україна Сумська область м.Буринь вул.121 Стрілецької Дивізії буд23/1 Телефон: +80662402507 E-mail: vo271@ukr.net |
ГУДИЛОВіршований роман*** *** ***Почну писати, бо серденько млієІ мої рими сохнуть без письма.Почну, бо навчений письму.Бо вмію.Почну, бо в мене іншого нема.Бо жде папір, чорнило висихає.Часу до біса…Це мені з руки.Почну. Хоч совість в Спілку не пускає,Бо там немає грóшей на вінки…Почну писати… хай терплять маститі,Нехай сміються з віршів козака…Їм не діждатись ні за що на світі,Щоб кинути в труну мою вінка.Почну. Хоча ще й досі сумніваюсь,Чи вистачить наснаги і ума.Бажання ж недостатньо… Я й караюсь,Бо впевненості, вибачте, нема!Хапаючись спонтанно за папераІ гарячково гострячи перо,Я знаю, що замахуюсь на еру,А це завжди бува не на добро.Але ж душа бажає й дум багатоПро українську долю й давнину…@…Звиняйте, люди.Хочеться почати…І я почну.І я таки почну!
П Р О Л О ГЯкщо комусь удасться у пітьміХоча б маленьку правду відшукати,Не варт її до себе наближати,Бо ухопить захочеться її.А ухопивши правду за дрантя,Спокуса виникне утримати те диво…А втримати нічого неможливоВпродовж цього короткого життя.Якби у цім строкатому життіБуло хоч щось ясне і зрозуміле,Ми б Господа про поміч не просили,Відшукуючи праведні путі.Ми бачили б одну-єдину путьІ шлях, і стежку, і поріг, і межу –Всевишнім впорядковану мережу,З якої неможливо повернуть.Ми бачили б оту незриму грань,Що відділяє радість від скорботи,Розпусту й бруд – від чистоти і цноти,А лінну насолоду – від страждань.Ми бачили б, як грань та повсякчасПоєднує із відданістю зраду,А з ситою брехнею – щиру правдуБез витівок, без лоску, без прикрас.Ми б знали, як прямує білий світ –По колу, по прямій, чи по спіралі.Ми б знали що і як робити даліВпродовж майбутніх невідомих літ.Ми знали б, як любити слід себеІ як служити зболеній Вітчизні,Як об’єднати абсолютно різних,Як прихиляти небо голубе.Ми вміли б у свої короткі дніЛеліяти прапрадідівську віруІ досягати злагоди та миру,І відділяти правду від брехні.Бо нас по цій землі ведуть чуттяІ душі поражає їх страхіття,Всі брехні перетворюючи в сміттяІ створюючи правди зі сміття.Суть всіх понять заплутали віки,Перетрусили сіллю однією,Бо часто правда може буть брехнеюІ часто може бути навпаки!У правди і брехні – єдина суть.Так є і буде, і було так завжди:Брехня по суті – це і є та правда,Яку людині хочеться почуть!І хто в житті був вічним шукачемПримарних правд і надхимерних істин,Хто проміняв домашню тиху пристаньНа шторм життя, на бурі і на щем,Хто не жалів в дорозі підошов,Хто, плутаючи боязнь і сміливість,Шукав у світі правду й справедливість –Той, врешті-решт, нічого не знайшов!...Дарма шукати правду на землі!Тому ж, хто правду зможе відшукати –Не слід до себе близько підпускати,Бо ухопить захочеться її,А, ухопивши правду за дрантя,Спокуса виникне утримати те диво…Та втримати нічого неможливо –І в цьому суть трагедії життя.
* * *Оце почав…А що робити далі?…І думається кволому мені,Що у оцім писанні-причандаллі,Що у оцих і в правді, і в брехніНема нічого, окрім маячні.Яка брехня та правда?Хто те знає?І де та грань? І де той згин межі,В якому все з’являється й зникає,І булькає, мов тісто у діжі?Яка любов? Яка до біса віра?Яка Вітчизна? Господи, прости!Нема ні вил, ні лома, ні сокири,Нема дороги, куражу й мети…Які витки? Які там ще спіралі?До біса помисли і роздуми нудні!...…Та я почав!А що робити далі –Не відається кволому мені…
|
|
© vik-osad4ij |