Віктор ОСАДЧИЙ

***   ***   ***

Хто спить, хоч сонце вже давно зійшло

І хто не знає про сільські болячки,

У того на умі одні балачки

І романтичні вірші про село.

У кого не щеміли мозолі

І від кісся не репались долоні

І хто не чистив гною у загоні,

Той пише про пейзажі на селі.

Хто вільним був і зроду не бував

У рабстві в кіз,

в свиней,

в корів

і птиці,

Тому село казковим раєм сниться

Серед чарівних сонячних заграв.

Хто вил не знав і не клепав коси,

Хто на городі не горбативсь раком,

Хто за свій труд не мав і дулі з маком –

Той мліє від селянської краси.

Хто не втрачав здоров*я з юних літ,

Не дихав хімікатами щоднини,

У кого від сапи не терпла спина, 

Той від села весніє, наче цвіт.

Той пише про село ясні пісні,

Той пише про село прекрасні оди…

А хто не зна, пускає соплі з ходу:

Мовляв, як гарно жити на селі!