Віктор ОСАДЧИЙ

Тут розміщені посвяти друзям і колегам по перу

Василю ЧУБУРУ

КАРА

Ніхто нікого смертю не скарá

Тому, що смерть, урешті-решт, не кара.

Смерть – це межа. Без зла і без добра.

Важка мов камінь і легка мов хмара.

Межа проміж порожнім і пустим.

В безмежжі меж – одна межа єдина

І знана, і непізнана ніким,

Відчутна і незримо-невловима…

Ніхто нікого смертю не скарá.

Так є.

Було.

Так буде…

Так і треба,

Бо наша смерть – це витончена гра,

Яку, як засіб від нудьги для себе,

Бог вигадав у самоті добра….

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

…Й коли душа, зробившись, наче ТВЕРДЬ,

Здригнеться від смертельного удару,

Сприйму, як КАРУ, не фатальну смерть,–

Сприйму земне життя, як Божу КАРУ.