Віктор ОСАДЧИЙ

ШАПКА МОНОМАХА

Ой, важка ти, Шапко Мономаха –

Мов свинцем наповнена ущерть!

Ти амвон і ти, водночас, плаха.

Ти життя і ти, водночас, смерть.

Ти абзац і ти, водночас, крапка.

Ти добро і ти, водночас, зло...

І тебе, велика княжа Шапко,

Не усяке витрима чоло.

…Та людина й хитрістю, й грошима

Йде за неї у пекельний бій

І, як Шапки на чолі не втрима –

Прагне хоч посидіти на ній!

І сидить, і гріється охоче,

І брильянти з Шапки вибира,

Й закриває нею ситі очі

На народ, що тихо вимира…