Віктор ОСАДЧИЙ

Зарисовки до роману у віршах "ГУДИЛО"

 « Толока – работа компанией не за                                               

 плату, а за угощение».

                          Б.Грінченко «Словарь української мови»

Раніше все було гарніше:

Писались вірші веселіші,

Родились діти спокійніші,

Зростала вища лобода,

Дива творилися чарівні,

Затятіше співали півні,

Південніше було на півдні,

Мокрішою була вода.

Колись усе було гарніше:

Було шляхетне шляхетніше,

Була тихіша наша тиша

І зорі вищими були.

Сади і ниви квітували,

А люди Бога шанували,

Орали, сіяли і жали,

І розмножались, як могли.

Колись і гори були вищі,

Були Парижи ще парижчі,

Чорти літали по горищі,

Горілка кріпшою була,

Гули гуляння-вечорниці,

Були гарніші молодиці

І шинки² квітли, і світлиці,

І цéркви посеред села…

Та час ішов. Минали рόки,

Спливало все, мов рік потоки –

І щезли досвітки³ й толоки,

Немов їх зроду не було.

І погнили сади і хати,

Пропали звичаї і свята…

І плаче Бог, і плаче Мати

За понехаяне село.

*     *     *

Неймовірно, але всі новини

Розповсюджувались у селі

Переважно жінками сільськими,

А не в ступі, або на мітлі!

Всі місцеві інтимні сюжети,

Всяка вість і значна, й незначна,

Мчались швидше, аніж в Інтернеті

Мчить сьогодні якась новинá!

І коли тільки ті говорухи,

Чиї вуха на пульсі села,

Устигали дивитись та слухать

Все, що доля в село принесла?

Завдяки їм, значне й дріб’язкове,

Всі новини великі й малі,

Розліталися надблискавково,

Наче в ступі, або на мітлі:

Чи народиться сонце на сході,

Чи насуне із заходу ніч,

Чи затіється сварка в господі,

Чи подружжя гайне врізнобіч,

Чи загавкає пес серед ночі,

Чи впаде за городами тин –

Не пропустять їх вуха і очі

Найдрібнішо-нікчемних новин!

Говорухи, неначе сороки,

Кулаками упершись у боки,

Біля хат, перелазів, криниць,

Балачками про різні мороки,

Сварки, сватання, бійки й толоки,

Просвіщали сільських молодиць,

А в ранкові й вечірні години

Навіть скептики – хлопці й дядьки –

Йшли послухать «останні новини»:

Поголоси, чутки і плітки…

                           £

…От і нині стовухі й стоокі

Рознесли по окрузі чутки,

Що в Гудименка скоро толока…

Що вже згукані робітники…

*     *     *

Готувались до толоки

У Гудименків три роки:

З позаминулої зими

І стояки, і глиці, й крокви⁴

Було завезено саньми.

Їх рід від сьомого коліна

Були селянами незмінно –

Запасливий селянський рід!

І прадід запасав, і дід,

А  дещо, звісно, в них  від батька

В запасі у дворі було –

Гак, чи завага⁵, чи відро…

Тож будівництво не зненацька

До них в обійстя забрело:

З весни хазяїн повелів

Кізяк збирати з-під корів

Й возити потерть з-за діброви.

В дворі давно була готова

Висока висипка під хлів,

А хата з дерева – дубова! –

Чекала мазки в хазяїв.

Не хвилювалися нітрішки,

Бо в погребах стояли діжки

Старого доброго вина,

Була й горілка у барилах.

Для цього праведного діла

Ще й годували кабана,

Бо про толоку думка зріла

У їхніх головах здавнá …

Тож готувались до толоки

Гудименки не рік, не два!

… І в них із цього, слава Богу,

Вже відболіла голова .                                                          

*     *     *

Ось затлілася на сході

Кромка⁶ неба вдалині

Й поховались у господі

Барабашки⁷ чарівні,

Бо очікуваний ранок,

Розбудивши геть усіх,

Прилетів до них на ґанок

І улігся на поріг…

Жвавий жайворон у полі

Аж затявся від пісень…

Відступала ніч поволі,

Наступав поволі день.

Обрій, сяючи, іскрився,

Гасли зорі угорі,

Невсипущі молодиці

Сновигали по світлиці,

Гомоніла вже і птиця,

І худоба у дворі…

Ніч програла бій на сході,

Від-пугу-кали сичі:

Видно, вже самій природі

Жить обридло уночі…

 *   *   *

…А в Гудименка в господі

Затопилось у печі.

Там жінки дива творили:

М’яли, терли і скребли,

І крутилися щосили,

І старались, як могли,

Щоб накрити стіл до лáду,

Той, який у вишняку

З позавчора серед саду

Змайстрували нашвидку.

Діставали крýпи, пруску⁸,

М'ясо, сало – все сповна!

Тут учора на закуску

Закололи кабана…

А хазяїн у чобόтях,

Мов заправський командир,

Потоптавшись на воротах,

Починав обходить двір,

Щоби глянуть-подивиться,

Чи не зникли де гаки,

Чи кочерги всі на місці,

Чи на місці стояки,

Чи достатньо буде тирси,

Глини, потерті й піску…

І чи стане трьох замісів

На хоромину таку?

*     *     *

…Ззаду сповага Поліна

Непомітно підійшла:

– Що? Пропала десь цеглина?

Чи десь діжка підтекла?

А чи за ніч десь протрухла

У опалубці сосна?

Чи сокира без обуха? –

Засміялася вона.

Обійняв Петро дружину,

Глянув ніжно у лице:

– Переймаюсь я, Поліно,

І мене хвилює все.

Не жартуй, заради Бога,

Бо хвилююсь я без меж…

І не лише за толоку,

А й за тебе, люба, теж.

Ти в оці години ранні

Ще б поніжилась вві сні:

У твоїм поважнім стані⁹

Ні до чого хвилювання

І турботи толочні…

…І провівши аж до хати

Молодицю, сам згадав,

Як колись з покійним батьком

Вперше сам толокував…

С П О Г А Д

Хоч батько був тоді в такому віці,

Коли нікýди вже не хочеться спішить,

Він днями майстрував щось у повітці¹⁰,

Неначе сто віків збирався жить.

Натуру мав Гудимівську, широку –

Дідам своїм і прадідам під стать:

В поважнім віці він зібрав толоку

Для коней нові стайні будувать.

В Петра, який ходив ще нежонатим,

Також замашки батьківські цвіли:

Він вже тоді старався керувати

Людьми, що стайні у дворі лили…

(А у дворі людей було багато

І, навіть, із сусідніх сіл були).

В підводах коні стомлені пітнились –

Їм батоги прискорювали крок,

А у кабицях глина колотилась

Й на стіни подавалась до жінок.

Стрункі дівчата і огрядні «мами», –

Низькі, високі, тлусті і тонкі, –

Топтали стіни голими ногами

Під непристойні жарти мужиків.

Опалубку заваги піднімали,

А хлопчаки, – уже парубчаки, –

Від річки до толоки підганяли

Водою вщерть наповнені саки.

Веселкувала глина у кабицях,

Лунали перемовини та сміх

І густо червоніли молодиці

Від недвозначних натяків крутих!

А час від часу між майбутніх стаєнь,

Щоб заздрили дівчата й парубки,

Ходив Петро, – цей молодий хазяїн, –

Завжди у батька з правої руки…

…Зростали стайні, веселів будинок,

Гула робота, вирувала гра…

…Топтала і Поліна там простінок

Та й погляди кидáла на Петра.

І вже як гляне, підморгнувши оком –

Немов з рушниці в серденько стрельне!

А інколи, неначе ненароком,

На голову глинякою хлюпне…

…А під кінець дядьки та молодиці

На щастя і наснагу, для добра

Скупали в глині батька, що годиться,

А потім в ту ж наповнену кабицю

Укинули і юного Петра.

Заборсався Петро в багні та глині,

Ніяк не в змозі вибратись з бурди,

А хтось у метушні і штовханині

Ще і Поліну підштовхнув туди!

І злиплись їх тіла, мов прикипіли,

А душі, наче жаром обпекло…

І їй Петро шепнув тоді несміло:

– Прийди в байрак сьогодні… За село…

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

…Й коли у небі засвітився місяць

Й залоскотали душі солов’ї ,

Вони зустрілись там… А через місяць

Гула вже їхня свайба у селі!

*     *     *

Та раптом спогадів тепло,

Яке в Петра в душі текло

Про дивне почуття юначе,

З уяви зникло так, неначе

Його на часі й не було.

Він стрепенувсь, – ні дать, ні взять, –

Й подався сам перевірять,

Чи з дому всі взяли допіру¹¹

Лопати, відра та сокири,

Що він просив з собою брать,

Бо люди вже в дворі гули.

А ще ж і їхали, і йшли…

В годину сонячну ранкову

Іржали коні знову й знову

І сонно мукали воли.

Народ до двору прибував,

В обійсті гомін наростав,

Петро вертівся без зупинки:

Топтальниць ставив на простінки¹²

І мужикам наряд давав…

Чекала хата селюків,

Порешетована з боків,

Давно готова для обмазки…

Кочерг, гаків стояли в’язки

Й нова опалубка під хлів.

Серед хазяйського двора

В пісочку гралась дітвора…

…Стара бабуся вийшла з хати:

– Пора толоку починати!

Тоді й Петро сказав: – ПОРА!

*      *     *

І, мов здригнулося село!

В садибі діло загуло:

Заржали застоялі коні,

Дядьки захекали в долоні,

Жіноцтво пісню затягло!

Сплелися відра та гаки,

Солома, тирса, кізяки –

Заграла віковічна сила,

Єднаючи лопати, вила,

Вози, кочерги та саки¹³.

Не лише люд – дуби гули!

Діди завагами¹⁴ тягли

Опалубку потроху вгору…

…А у садочку на ту пору

Вже накривалися столи:

Жінки принéсли через тин

І хліб із плетених корзин,

І огірки, й капусту, й юшку,

Крухмаль¹⁵, узвар і кашу, й пруску,

І вщерть наповнений графин!

Вже подалися і драглі¹⁶,

Свинина, кури і кролі…

Защебетали куховарки:

– Гукайте вже людей до чарки,

А то схолоне на столі!

Настала неповторна мить:

Сніданок на столах стоїть,

Закуска вже на скатертині,

Горілка грає у графині –

…Якраз та мить, що руки мить!!!

…Коли ковтнули по півста¹⁷,

Затихла трохи суєта,

Усі поволі заніміли,

Лиш ложки дружно задзвеніли

І ділом зайнялись уста!

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

*     *     *

Та раптом, наче гримнув грім!

Хтось крикнув голосом гучним:

– Гей, Петре!

Вийди із застілля!

У тебе в хаті породілля!

Йди швидше до Поліни в дім!!!...

Петро підвівся й що є ніг

Без пам’яті у дім побіг…

…А трохи згодом вийшов з хати

Щасливий (словом не сказати!)

Із немовлятком на поріг.

Й знайшлись йому прості слова:

– Моя толока знáкова!

В цей день з’явилась ця дитина!

Це плоть моя! Моя кровина!

Моя  ікона й булава!!!

Бо щоб не щезнуть у імлі,

Щоб слід лишити на землі,

Потрібно будувати хати,

Сади за хатами саджати,

Дітей ростити у сім’ї!

Потрібно протягом життя

Зробить три справи до пуття:

Поставить дім, зростить дитину

І посадити деревину.

В оцьому сенс всього буття!!!

І тому кожен чоловік

В роботі мусить жити вік –

Інакше жити ми не смієм …

…А сина я назву Мусієм,

В честь батька, що помер торік…

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

Вставали люди з-за стола:

– Толока й син… Оце діла…

…І йшли споквола до будинку,

Жінки ставали на простінки –

І знов робота загула!

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

*     *     *

…Хилилось сонце в надвечір’я,

А на Петровому подвір’ї

Простінки нового хліва

Стікали глиною й водою,

А хата мазкою рудою

Вже дихала, немов жива.

Всі толочні щасливолиці,

Петра скупавши у кабиці

Й самі скупавшись у ставку,

Уже мостились у садку

За повні вщерть столи кленові

І за вечерею розмову

Вели строкато-гомінку…

Заплетена з любові й лиха

До зір злетіла пісня тиха

Та згодом стихла… Бо музики

Козацьку вшкварили таку,

Що всі підпилі у садку

Задріботіли у танку!

Немов на княжому весіллі

Дівчата й хлопці захмелілі

Втяли такого гопака,

Що після ситого застілля

Всім стало не до породілля

Й не до Петрового синка.

Хоча звичайно півсела

Шептались там про ті діла,

Та  всюдисущії сороки

Ще й рознесли у різні боки

Про те, що рівно в день толоки

Поліна сина привела!!!

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

…Коли ж пісні, музики, сміх

І весь толочний гамір стих,

Всі по домівках заспішили…

…Ішли та все лоби хрестили,

Бо щоби там не говорили,

Ті роди вразили щосили

І насторожили усіх.

І у окрузі всій відтак

Усі казали, що козак,

Який народжений в толоці,

Для Бога, мов більмо у оці…

Вампір…

 А може і відьмак…

…Що це страшний,

                      недобрий знак…

Кінець першого розділу