Віктор ОСАДЧИЙ

НАЙКРАЩИЙ ПОЕТ  

Я пишу про здобутки й руїни,

Про чуття неземні і земні.

Я найкращий поет України!

…Та відомо це лише мені.

Я пишу про падіння і злети,

Про долини, про гори й поля…

Я найкращий поет між поетів,

Але знаю про це лише я.

ОСТАННЄ КОХАННЯ

Зачаровує від ранніх

Молодечо-світлих днів

Спалах першого кохання,

Шал юнацьких почуттів...

В пік життя і душу, й тіло 

Знову кличе цвіт життя:

Це коли приходить зріле,

Неповторне  почуття…

І дива, коли востаннє

Мре в коханні голова!

.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .

Та  останнього кохання

У природі не бува…

ХОТІВ ПОЇХАТЬ

Хотів поїхать, але щось не склалось…

Щось не сплелось, не вийшло, не спряглось.

Можливо, що погода зіпсувалась?

Не відаю…

Можливо, ще чогось.

Вже вивів і буланого зі стайні,

І спішно засупонив хомута,

І щось ТОБІ хотів сказать востаннє,

Та не сказав…

Чи мить була не та?

Розпріг коня. А на душі тривога,

Неспокій, розпач, жаль і маячня,

Бо все-таки були мета й дорога,

А я розпріг…

А я розпріг коня.

І зараз мені якось важко дихать,

Бо щезла і дорога, і мета.

А я ж хотів…

Я ж так хотів поїхать!…

…Вже навіть засупонив хомута.