Віктор ОСАДЧИЙ

ЧОТИРИВІРШІ-1

***   ***   ***

Я караю, мордую і мучу.

Я трепаю, як вітер онучу,

Ваших душ обезличений хлам¹⁾…

…А для чого?  Не відаю й сам.

 ¹⁾хлам –  (з рос.) мотлох, лахміття, дрáнтя

***   ***   ***

Я пишу.

Як умію, як знаю:

Розсіваю, гублю, порошý,

Проклинаю і благословляю,

І чіпляю на вуха лапшу –

Я пишу.

п'ятниця, 29 липня 2011 р.

ПАМ’ЯТЬ

Вклоняючись і Богу, і Дияволу,

Викреслюю з минулого всі вади,

І всі обрáзи, і сумнівні правила,

Гріхи кохання, марнославства й зради…

Але лукава пам’ять ще подеколи

Несамовито щупальцями щупа

Далекі дзвони тріснутого дзеркала

Душі мого спотвореного трупа.

*     *     *

У ділах і помислах своїх

Кожного із нас, іще в утробі,

Бог створив на сміх, а чи на ГРІХ, –

По своє´му   “óбразу й подóбі”.

Ми на Бога схожі – та дарма,

Бо якби у нас іще і в лобі

Щось було від Божого ума,

Ми у Богах були б, а не в “подобі”.

**  **  **

По Божому літати вже несила,

Бо вчора ті, що ходять по землі

Пегасу мойому зламали крила –

І я  тепер літаю на мітлі!

***   ***   ***

Коли мене покине плоть моя

В дорозі, чи в хворобі, чи за віком,

Скажіть на моїх пóминках, що я

Був не зовсім…

поганим чоловіком.

*     *     *

Для чого проміж гною і сміття

На старості мене терзає рима?

…Напевне, щоб ідýчи із життя,

Я зміг добряче грюкнути дверима.

ХАМ

Колись у домі учинивсь бедлам

І в сварці батько так образив маму,

Що я у злі сказав на батька: – Хам!

…І зразу ж сам

перетворивсь на ХАМА.

*     *     *

Ми в Біблію втікаєм від облуди,

Від незнання, від горя,  від хули…

Та Біблію писав не Бог, а люди.

А люди й помилятися могли.

*     *     *

Той, хто відпив, колись ще буде пити.

Хто кинув цигарки – колись закурить знов.

Хто ж відлюбив – тому вже не любити!

Оце і вся любов!!!

*     *     *

Не тішмося, що завше таке буде,

Що нас затребують повсюди і завжди:

Ще прийде час – і нас забудуть люди,

Ще прийде час – і ми усіх забудем…

Є час добрá, а є ще й час біди!

*    *    *

Хіба можливо жити без біди?

Без горя? Без журби і без печалі?

Людське життя – трагедія завжди,

А надто в неминучому фіналі…

Тож веселіться, доки молоді,

Спішіть кохатись і життям п’яніти,

Бо щезне все, мов хвилі на воді,

Бо лише в травні половіє жито…

**  **  **

Не запитуй, за віщо кохаю

І у віршах віншую й ганблю,

Я, кохана, нічого не знаю.

Я люблю просто так…

Я люблю…

Прожив життя у щасті та в нещасті.

З путтям.

Але частіше без пуття.

Та все-таки, життя було прекрасним…

Бо життя. 

Єсенінське

Ну й що, що смерть мене зове?

Я знав життя і цвіт розмаю

І це тремтіння гробове

Як ще одну любов сприймаю.