Про себе писати завжди надзвичайно важко. Без допомоги гумору та самоіронії, як правило, ця справа не виходить. І тому варто розпочати, як і збірку "Дві цариці", коротеньким опусом з назвою "Автопортрет". Що і робиться...

                        АВТОПОРТРЕТ

Народився, ріс, пас худобу, навчався, служив у війську  --  майже так, як і всі селянські діти. Працював педагогом у сільській малокомплетній школі.  Владами не притягався і не вшановувався. Урядових нагород не маю, наукових праць не писав.

Не був ні членом Національних Спілок, ні лауреатом премій. Також не був народним депутатом України...  

Володію зі словником і українською, і російською мовами.

Бога сприймаю лише як вищу силу, як Творця

Палю цигарки, п*ю горілку, граю в карти, люблю людей (особливо жінок) -- і це великим гріхом для себе не вважаю. Є недолік, який визнаю:  БЕЗПРОБУДНЕ ЛЕДАРСТВО. Одержую пенсію, максимально наближену до мінімальної, і ніколи не скаржуся...

Окрім усього, ще пишу вірші...